Ісая 8

¹І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: „Квапся луп здирати, бери хутко користь.‟ ²І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, — ³І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина. І сказав менї Господь: Дай йому імя: „квапся луп здирати, бери хутко користь‟; ⁴Перше бо, нїж хлопя зʼуміє вимовити „тату й мамо‟, заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським. ⁵І говорив дальше до мене Господь; ⁶За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка, ⁷Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх; ⁸І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию; й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле. ⁹Ворогуйте собі, народи, та тремтїть; вважайте, всї далекі землї! Вʼоружуйтесь, та тремтїть; заперізуйтесь до бою, але дрожіть! ¹⁰Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться; виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се — з нами Бог! ¹¹Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, — і промовив: ¹²Не говоріть: „Змова‟! бо народ сей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь. ¹³Бога сил небесних — його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати! ¹⁴Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму. ¹⁵І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть — розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені. ¹⁶Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх. ¹⁷От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його. ¹⁸Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі! ¹⁹Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, — то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати? ²⁰Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, — як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла. ²¹І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати. ²²Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, — а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.