Приповісті 18

¹Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум. ²Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом. ³З безбожником приходить і погорда, а з безчесним — сором. ⁴Слова в устах мужа — глибокії води; з джерела мудростї — широкий потік. ⁵Вважати на особу безбожного — се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї. ⁶Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку. ⁷Беспутнього язик — погибель для него, а уста його — се сїть на душу його. ⁸Нашептані слова — неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять. ⁹Недбалий в своїй роботї — се рідний брат розтратника. ¹⁰Імя Господнє — се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен. ¹¹Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури. ¹²Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою — покора. ¹³Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає. ¹⁴Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий — хто може піддержати його? ¹⁵Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає. ¹⁶Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає. ¹⁷Первий в свойму спорі — правий, та приходить його противник, й перевірює справу. ¹⁸Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами. ¹⁹Розгнїваний брат — як утверджене місто, а звяга (з ним) — як засови в замку. ²⁰Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь. ²¹Смерть і життє — в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його. ²²Хто знайшов добру жону — знайшов добро й одержав ласку від Господа. ²³Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда. ²⁴Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.